Понеділок - день важкий. "Але ж який понеділок?" - скажете ви, - "Сьогодні ж середа!". Все правильно, я не переплутала дні календаря. Вся справа у тому, що три дні підряд, починаючи з понеділка, я проводила уроки української мови та літератури, і так сильно готувалась, що й забувала зайти до блогу.
В понеділок (18.02) мені трапилось провести аж два уроки: один - УЛ у моєму "улюбленому" 8-А, а другий - УМ у 8-Б. І знову ж для себе я зрозуміла, що працювати з повним класом у мене не вистачає сил. До уроків маені потрібно готувати не тільки конспекти, але й психіку. =)
У вівторок (19.02) у мене був знову 8-А. Але в цей раз їхня поведінка була не просто поганою... Діло не в самих учнях, але й у вчителеві, що намагалась різними способами мені "допомагати". З самого початку уроку мені було заявлено, що ми будемо дивитись уривок із кінострічки за п'єсою "Сто тисяч", яку ми саме вивчали. Ця дія одразу ж збила мене з пантелику. Далі вона пивела щколярку з фотоапаратом, щоб сфотографувати інвентар у класі. Усі знімки повинні були бути "без людей", так що я повинна була "бігати" по класі, щоб не потрапити у кадр. А коли учитель взагалі вийшла, тут і "почалося"...
З цього уроку літератури я можу зробити висновок, що я не вмію підтримувати дисципліну у класі. Також я не можу "загрузити" увесь клас роботою - як сказала вчитель, я не задаю "наводящих питань" учням.
У табелі я отримала оцінку "добре", але й з нею я не згідна.
Учитель говорить, що уроки УМ у мене хороші, але от УЛ - не дуже, мало питань. Вона говорить, що це все приходить з досвідом... але де ж того досвіду набувати, як не в школі? Тим паче, пам'ятаю з курсу психології слова одного вченого, що стверджував, що на дітях вчитися не можна, вони не повинні бути піддослідними.
Конспекти уроків я завантажу в наступному пості.